Вот такое мнение я получил сегодня вконтакте.

Об искусствею.
А мені здається, що ти мислиш не зовсім правильно! Шукаєш відповідей там, де їх не може бути. На те і існує художня література, щоб читаючи її ти сміг поринути у вигаданий світ з іншими проблемами і переживаннями. Абстрагуватися від свого життя. І вони набагато простіші, ніж правда життя. Не шукай порад у іншого в голові, бо їх там немає. Банальна річ, але кожна людина унікальна. А герой твору всьго лише збірний образ. Десь трохо прилизаний, виправлений, трейдовий, якщо хочеш. Твої переживання- лише твої, або ще людей якох вони стосуються. Для чого переймати чужий досвід вирішення проблем, якщо ти сам можеш знайти рішення. Спроектувавши життя ти можеш отримати химерну подібність існування. Ти колись читав мемуари, спогади, щоденники??? Спробуй!! Від них іде мороз по шкірі, саме в них без прикрас описується правда, відносини, переживання. Це тобі не допоможе вирішити щось своє, але хочаб ти побачиш приклад почуттів. І є лшюди, які створені один для одного. Є!!! Існують!!! Я це знаю. Але дійсно половинок немає, Бо немає цілого, бо воно було б абсолютним, нереальним, казковим...Занадто ідеальним!! Тому ми і намагаємося змінитилюдину, що поруч. Але повністю зробити це нераельно. Це теж саме, що і пояснити Що таке все?? Або що таке ніщо?? Десятки філософів бються над цим, і врешті-решт це їм не вдається. А відносно того доріс чині, то не правильно ставиш питання. Можливо і доріс, але боїшся побачити саме ту книгу, або джерело інформації яке б могло хочаб щось пояснити. Про зраду пишуть майже всі- від жовтої преси і Гаррі Поттера до метафізичних трактатів. Дивлячись що ти хоче побачити??? Якщо зраду фізичну, то це занадто банально. А про зраду душі, коли ти зраджуєш почуттям, довірі, повазі... Про це страшно говорити,писати!! Бо це роблятбь всі і зізнатися собі в цьому дуже важко. Боляче. А хочеш простоти, не заморочуйся... Прийти, прибіжи, кинь все, хочаб на мить, забуть про все, подумай про ту єдину. І віддайся можливо якійсь слабкості, але відчуй щастя!!!